Квітень 10, 2017

Про себе

Я завжди цікавився предметним дизайном, але до певного моменту це була робота в шухляду і на перспективу. Маю досвід проектування меблів для інтер’єрних проектів – своїх або колег. Колекція BOU для компанії MoDi – це мій перший досвід роботи з масовим виробництвом.

Про співпрацю з MoDi

На першій зустрічі з представником компанії я показав можливі варіанти майбутньої моделі, ми все обговорили та обрали ескіз, який відповідав концепції MoDi й вписувався в її стилістику. Далі був етап моделювання. Ми працювали з візуалізатором, промальовували деталі, затверджували їх з технологами фабрики, розробляли креслення і специфікації. І вже потім, остаточно погодивши зовнішній вигляд, відправили модель у виробництво. Зараз колекція абсолютно готова для продажів.

Про колекцію BOU

Модульна система BOU підкорює своєю варіативністю і гнучкістю. Ця модель універсальна і підходить для лаундж-зон в будь-якому інтер’єрі: в офісі, в просторій вітальні квартири або приватного будинку. Конструкція дозволяє легко змінювати приміщення відповідно до побутових потреб. Модулі можна розмістити по колу, літерою “П” або “Г”, розвернути, додати чи прибрати пуфи, тощо. Така можливість легко пристосувати інтер’єр до певних життєвих ситуацій підкуповує.

Зі свого досвіду в інтер’єрному дизайні можу сказати, що люди давно оцінили модульні конструкції та радо йдуть на експерименти з ними. Інтерес аудиторії збільшується, бо це дійсно зручно.

Про творчість і бізнес

На даному етапі на колаборацію з українськими дизайнерами наважуються далеко не всі локальні виробники. Хочеться побажати, щоб ця практика, розвинута на європейському ринку, ставала більш масовою і в Україні. Бо ж співпраця дизайнера і підприємця, їх спільний досвід і експерименти на виробництві дозволяють обом сторонам розвиватись, знаходити рішення, цікаві та корисні не лише з точку зору зовнішньої естетики, але й вигідні в плані бізнесу. Дизайн – це додана вартість, і виробники з часом це зрозуміють.

Про майбутнє

Зараз у Львові місцева влада вкладає ресурси в розвиток IT-сектору та сфери винахідництва, але ж hardware-розробки не можливі без дизайну, бо кожен продукт має форму, яку створюють саме дизайнери в співпраці з інженерами. Тут варто знову згадати додану вартість та дизайн-мислення, на яке в світі зараз роблять ставки в будь-якій сфері – від виробництва меблів чи машинобудування до туризму або рітейлу.

Україні потрібна розвинута індустрія, яка б працювала на всіх рівнях. Подивімось, наприклад, на сусідню Польщу. Там працюють потужні виробництва, існують ринки збуду, люди готові споживати дизайн-продукт, в навчальних закладах відбуваються серйозні конкурси, які часто фінансує держава, студенти мають змогу реалізовувати свої роботи. Це чудова мотивація і швидкий розвиток. Україна має величезний потенціал, але молодим дизайнерам не вистачає відповідного середовища: сучасної освіти, проактивних виробників, підтримки уряду.

Про самоосвіту

Багато що доводиться вивчати самостійно. Інформація вишукується і викопується з багатьох джерел. Такий пошук заряджає і примушує бути в тонусі. Є розуміння, що для руху вперед треба регулярно відвідувати світові виставки, читати профільну літературу, всіма можливими способами занурюватись в міжнародний контекст. Особисто мене процес навчання захоплює не менш, ніж кінцевий результат роботи.